Так болісно образа крає…

Щось душу рве і розриває думи,
І пусто в ній: ні цілі, ні мети.
Крізь душу всі проходять облаштунки,
А я не помічаю – все пусте…

І десь там б’ється серце, вкрите кригою
Та льються сльози, наче дощ з відлигою,
Думки сплелись у рій, неначе бджоли,
Гудуть, мов вулик, розриваючи чоло…

Все робиться неначе під наркозом,
Неначе відключили душу, розум
І тільки біль в душі, вогнем палає,
Неначе тіло мліє, завмирає…

Так болісно образа серце крає…
Та є надія, котра не вмирає,
Та є любов, що серце зігріває,
Краплиною тепла вона палає…

1

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Людмила Сургай

62
Коментарі: 0Публікації: 31Реєстрація: 23-08-2018

Бронзове перо

Досягнення отримано 23.11.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: