Коли ти втомлена і вже на грані зриву ,
Щоденно повно справ і ліку їм нема ,
Не дозволяй себе жаліти,
Хоч нерви, як натягнута струна.
Не піддавайся смутку й наріканню,
Хоч нездійсне́нні всі твої бажання.
Хотілося б, хоч трішки відпочити,
Та ні́кому в роботі підсобити.
Діти маленькі, чоловік працює,
А ти вже ніг своїх не чуєш.
Та крила не складай і суму не піддайся-
У щасті материнському купайся.
Нехай ці крила у житті тебе тримають,
Вони тебе до неба підіймають.
Ти жінка-все у слові цьому…
Бо для любові створена ти Богом,
То ж вибери ти правильну дорогу-
Сім’ю свою шануй й люби
І трішки часу ще собі вділи.
Автор публікації
Коментарі: 20Публікації: 15Реєстрація: 14-12-2018
Достижение получено 03.05.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
3 коментарі “Поезія”
Дякую за чудові, щирі та правдиві рядки. Творчого натхнення Вам та гарного настрою!
Жінка і справді тримає на своїх плечах і дітей, і родину, і домівку та є основою щасливої сім’ї! А про себе зачасту забуває!
Які правдиві слова, п.Лесю! Що тільки не зробить жінка-мати для своїх дітей, чоловіка, для своєї сім’ї. Стане справжнім оберегом. Дякую.