Яке ж це рідне слово – “Мама”!
Воно з дитинства на вустах!
Матуся зцілить словом рани,
Любов’ю зніме біль і страх.
Летим до неї, мов на крилах,
Щоб знов побути ще дітьми.
Вона чекає…, по́ки в силах,
Стрічає нас за ворітьми́.
Тремтять від щастя в неї руки,
Як може так і го́дить нам!
Радіє дітям і онукам,
Усу́переч усім вітрам.
Пригорне всіх і приголубить,
Сльозинка скотиться на мить.
Лише́ нас матінка так любить,
Все зрозуміє і простить.
Забуде враз усі образи,
Вночі помолиться за нас.
І на прощання тихо скаже:
“Я знов чекатиму на Вас!
Ви лиш мене не забувайте,
Бо так спливає швидко час.
Завжди, рідненькі мої, знайте,
Що я турбуюся за Вас”.
І знову скотиться сльозинка
З її засмучених очей.
І знов самотня, мов билинка,
Буде молитись за дітей.
І довго буде ще стояти
Й хрестити їх за ворітьми́.
Яке ж величне слово “Мати”!
Як гарно бути ще дітьми́!
13. 02. 2018 Л. Маковей
Фото з інтернету
Думок на тему “Мама”
мама- найрідніша людина і найблища… це,хто зрощуміє і підтримає