Для голосування необхідно авторизуватись

Мама

Яке ж це рідне слово – “Мама”!

Воно з дитинства на вустах!

Матуся зцілить словом рани,

Любов’ю зніме біль і страх.

 

Летим до неї, мов на крилах,

Щоб знов побути ще дітьми.

Вона чекає…, по́ки в силах,

Стрічає нас за ворітьми́.

 

Тремтять від щастя в неї руки,

Як може так і го́дить нам!

Радіє дітям і онукам,

Усу́переч усім вітрам.

 

Пригорне всіх і приголубить,

Сльозинка скотиться на мить.

Лише́ нас матінка так любить,

Все зрозуміє і простить.

 

Забуде враз усі образи,

Вночі помолиться за нас.

І на прощання тихо скаже:

“Я знов чекатиму на Вас!

 

Ви лиш мене не забувайте,

Бо так спливає швидко час.

Завжди, рідненькі мої, знайте,

Що я турбуюся за Вас”.

 

І знову скотиться сльозинка

З її засмучених очей.

І знов самотня, мов билинка,

Буде молитись за дітей.

 

І довго буде ще стояти

Й хрестити їх за ворітьми́.

Яке ж величне слово “Мати”!

Як гарно бути ще дітьми́!

13. 02. 2018        Л. Маковей

Фото з інтернету

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Леся Сахмак

10
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 10-08-2018

Думок на тему “Мама”