Для голосування необхідно авторизуватись

Як би ж могла літати!

Вночі і вдень чекає... на сина свого мати.
Одні думки́ тривожні й не йде до неї сон.
Хто ж ці придумав війни? Хотілось їй спитати.
Чому мовчить уперто мобільний телефон?

Якби ж то мала крила! Якби ж могла літати!
Полинула б до нього крізь пекло і вогонь!
І по́при перешкоди і по́при всі гармати
Притиснула б до серця, до сивих своїх скронь.

Собою заступила б від куль свого солдата,
Щоб ли́ше її сокіл зали́шився живим!
І ба́йдуже що буде, все ж краще, ніж чекати,
Все ж краще, ніж тремтіти й не знати, що там з ним.

І так в бентежних мріях не спить вона до ранку.
Все просить, молить Бога, щоб сина захистив!
А вітер тужно виє, скажено дме в фіранку,
Немов всі темні сили на бал він запросив.

Вже свічка догоряє, тремтить немов від болю,
Зморив сердешну матір гіркий, підступний сон.
І бачить вона сина в крові на полі бою,
А поряд з ним в мовчанні… мобільний телефон.

18. 01. 2018                   Л. Маковей

Картинка з інтернету
2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Леся Сахмак

10
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 10-08-2018