Ромашкове поле… чутно сопрано,
Як фея вона, краси неземної,
Засяяли очі, мовби світанок,
Враз блиску додав, із небом у змові.
Смішна, пелюстки́ зриває на квітці,
Чи любить коханий, певно гадає,
Відвічні дівочі мрії безгрішні,
Наївність її, милує насправді.
Вражає сердечність, диво невинне,
І усмішка ніжна, мила чарівність,
А звідки ж тоді береться жахливе:
Бездушність і злоба, мстивість і підлість?
Автор публікації
Коментарі: 799Публікації: 510Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
5 коментарів “Ромашкове поле”
Як гарно….
Ніжно…
Відразу дитинство згадується.
А усякі курйози нехай зникають, ніби їх і не було.
Так, хотілось би закінчити краще, але таке буває .Дякую Наталія!
То правда… У житті усяке буває.
Радощів Вам, якомога більше!..
Так элегантно, легко и непринужденно и конец очень жизненный. Так хочется, чтобы ромашка стала ответом на все чаяния, мечты и сулила только их осуществление! Спасибо!
Спасибо большое Olvia.