Ромашкове поле… чутно сопрано,
Як фея вона, краси неземної,
Засяяли очі… ніби світанок,
Ще блиску додав, із небом у змові.
Смішна, пелюстки зриває на квітці,
Чи любить коханий, певно гадає,
Дівочі відвічні мрії безгрішні…
Наївність її, милує насправді.
Тендітне творіння, ніжне та щире,
Солодке бажання, мила чарівність,
А звідки ж тоді з’являється, прикре?
Злостивість, бездушність, мстивість і підлість..
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
5 коментарів “Ромашкове поле”
Як гарно….
Ніжно…
Відразу дитинство згадується.
А усякі курйози нехай зникають, ніби їх і не було.
Так, хотілось би закінчити краще, але таке буває .Дякую Наталія!
То правда… У житті усяке буває.
Радощів Вам, якомога більше!..
Так элегантно, легко и непринужденно и конец очень жизненный. Так хочется, чтобы ромашка стала ответом на все чаяния, мечты и сулила только их осуществление! Спасибо!
Спасибо большое Olvia.