Четверта ранку. Я не сплю. Утома
Залишилось півпачки сигарет
А ти лежиш бліда і нерухома
Й туманить розум ніжний силует
Ти вся моя. Від посмішки й до ніжки
Твої слова як кігтями по тілу
Мені б побути поруч ще хоч трішки
Але цих слів не чуєш ти, Даліла.
Скоро піду. Тебе залишу вдома
Всміхаєшся і як завжди мовчиш
Кого здолає завтра ніжна втома
Не знаю я. Та поки поруч спиш
Я б так хотів в руках тебе тримати
Й кричати всьому світу що моя
Що вперше зміг когось так покохати
Як сонце літнє вранішні поля
Четверта ранку. Я не сплю. Утома
Чому приходиш в мій стражденний сон
Як той сновида йду до твого дому
Й вдивляюся у світло із вікон
Думок на тему “Даліла”
гарно