десь там моє серце
серед листя
поховане,
під темними кронами,
в глухій глибині.
тобою я вкотре стою
зачарована,
красою утомлена,
в прозорім вбранні.
і знаю – недовго
лишилось чекати.
моїм тонким шатам
мене не зігріти.
але не мені на цей раз обирати –
палати
чи воском розплавленим мліти.
я хочу торкнутись,
та не досягаю,
й від цього стає благородною ціль.
щоб міцно зв’язати,
канат – розриваю.
свідомо себе прирікаю на біль.
і, може, самотність й тримає за руку,
та пальці її
ненадійні й слизькі.
заходь в мої двері –
без зайвого стуку.
сьогодні укотре
ми станем близькі.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 04-08-2020
