Тож часом розчаруєшся буває,
Що хочеться побігти стрімголов,
Де тиша зрозуміє без пояснень,
Зневіра лиш позбавила розмов.
Щоразу відхиляю, мов прокляття,
Настирлива приходить з пустоти,
І тисне, бо для неї це забава,
До відчаю додати гіркоти.
Тихенько підійду я до берізки,
Та ясеня легенько обійму,
А листячко нашіптує для втіхи,
Забудь, забудь нав’язливу хандру.

2 коментарі “Зневіра”
Пронизливо і так прекрасно.. Захоплююся Вашим талантом, Ліза
Цей вірш написати ви мене сьогодні надихнули ,Наталія!