День гарний… він присів на лаві,
Розквітнув тут бузок духмяний,
Згадалися роки юнацькі,
І нібито йому всміхались.
Життя ж як промайнуло швидко,
А молодість така зваблива,
І ніжила найбільше… дивно,
Все інше, то ж немов розмило.
Щасливий був тоді, коханий,
Красивий, молодий, дівчата…
Поділось де, усе з роками?
Відвічна полилась тирада.
Враз погляд збадьорився правда,
Побачив, примостилась краля…

2 коментарі “Бузок”
Прекрасно написано, Ліза!..
Дуже дякую!