Кохання незвідані далі,
Бентежать, окрилюють душу,
Сховалась у давній шухляді,
Журба, що надпила отруту.
Витаєш мрійливо думками,
Бузок додає сподівання,
А млою з рясними дощами,
Десь ходить забуте страждання.
Поглянеш на сонячний промінь,
Й росу світанкову незвичну,
Немовби прийшов ти на сповідь,
Господню читаєш молитву.
Незримий відчується дотик,
Враз щезне давнішня образа,
І долі безмежні щедроти,
Зігріють теплом, як розрада.

2 коментарі “Давня шухляда”
Тама надзвичайно актуальна та має велику світову традиці.ю. Вражений
Дуже дякую пане Валерій.