Свято 8 березня | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

Свято 8 березня, вже пройшло, залишилися в вазах квіти, а ти ще довго милуєшся цією красою, подарованою з любов’ю.

Якось зайшла до мене сусідка, давненько її бачила, з радістю запросила гостю випити чаю. У мене були смачні цукерки, знаю, вона любить солоденьке. Розговорилися, весело згадуючи, коли були зовсім молоді, як заміж виходили, про життя.

Квіти немов, з нами вели розмови, від них виходив ніжний, тонкий аромат, тюльпани трохи розкрили свої бутони, а троянди, як і личить царственій особі, стояли гордо красуючись.

Жінка, якось задумливо подивилася в їх сторону, і сказала те, що мене дуже вразило:

-А мій чоловік давно вже не дарує мені квіти.

– Не розумію, ти що квіти не любиш? – з подивом я запитала.

– Знаєш, був час, коли ми жили трохи скрутно, він подарував букет із троянд, а я зразу ж

порахувала скільки це коштує, та сказала в запалі, що могла і без квітів обійтися. Він нічого не відповів, але після того, більше ніколи їх не дарував. У мене склалася така підозра по життю, що квіти отримувала, вже потім інша. В неї очі наповнилися сльозами, а мені навіть дивитися було якось ніяково. З одного боку, хотілося втішити її, а з іншого, вона сама знищила те почуття, яке хотів висловити чоловік мовою квітів.

Сусідка пішла, а я ще довго, з якимось осадом в душі, думала про цю розмову. Ми, іноді, мабуть, не помічаємо, як під впливом емоцій, руйнуємо все те, найкраще, що самі чекаємо від чоловіків.

09.03.2021