За обрій почуття летіло,
І хмари закривали сонце,
Не думай про погане, жінко,
У травні забувають жовтень.
Незвідані душевні струни,
Уже впорядкувала доля,
Приймаються її дарунки,
Тож нащо цей даремний розпач.
Все змінюється з часом, правда,
Стирається проблемний вихор,
Постаршала здається панна,
Життя ти називаєш дивом.

2 коментарі “За обрій”
Таке буває….
Дуже мудрі та красиві рядки, Ліза
Дякую! Життя як воно є.