Незвичне небо, тішить вікна,
Містична нічка, млявий шепіт,
Космічна знову зріє втіха,
Сьогодні повня, велів Всесвіт.
Світило яре, сліпить очі,
Танок ведуть зірки навколо,
Господар балу, диво ночі,
Назовні вивів, грішний морок.
Інтрига має бути вчасно,
Не бійся, серце гріє ангел…
Сміється Місяць, вельми вправно,
В бентежну душу звідти гляне…

2 коментарі “Сміється Місяць”
Как мистически-загадочно – как раз полнолуние и очень кстати такой атмосферный стих, можно сполна проникнуться поэтической зрелищностью.)
Благодарю Olvia!