Немов манекени стояли дерева,
Голодні граки знов усіяли землю,
Вітрисько колючий, холодне нашестя,
Невже додає хуртовині він сенсу?
Мольфари сказали; та це ненадовго,
Вже березень дихає лютому в спину,
Хай казиться, крутить сніжинки невтомно,
Ще трішки, розтануть й забудемо зиму.

2 коментарі “Хуртовина”
Як чудово!!! Ліза, спасибі. за такий розмаїтий снігопад! Надзвичайно до душі Ваш твір
Дякую Наталія!