Послухайте пшеничне поле,
Його чудові голоси,
Коли весь простір, все довкола
В обіймах літньоі краси!
Пташиний спів летить до неба,
Шепочуть стиглі колоски,
І тягнуть погляди до себе
Волошки, маки, сокирки.
Ти був у полі на світанку?
Тож поспіши туди скоріш!
В промінні сонячного ранку
Як перед Богом ти стоіш!
Пшеничні хвилі, як на морі
Біжать ив блакитну далечінь…
Ця велич вільного простору –
Зв’язок всіх наших поколінь!