Коридорами довгої ночі
Йшла босоніж до твого причалу,
Зав’язала невидимим очі,
Кожен дотик навхрест рахувала.
Я забула ліхтар запалити,
А в порту всі навкруг незнайомці,
Білий прапор в дзеркалах розбитий,
Коли дощ перевтілився в сонце.
На далекому острові промінь
В маяках поміж небом згасає,
Я залишила спокій у домі,
І у темряву йду, ніби знаю.
Мені виступи скель надто гострі
Дали силу для цього двобою,
Я у хвилях шукаю той простір,
Що в прозорих вітрилах з тобою.
Думок на тему “Коридорами довгої ночі”
Метафорично. Майстерно. Сподобалось!