Мій Львів замріяний сьогодні,
Все згадує ті часу зливи,
Що пролетіли над чолом.
Століття утопились в Полтві,
Сльозами утекла під землю
Вона сама.
А все ж веселий вулиць гомін
Розвіє сірі хмари – спомин
І знову рік помчить удаль.
Як шанс почати ще сторінку,
Легенди для часів прийдешніх
Ще розповісти і про нас.
Думок на тему “Мій Львів”
Ваші поезії про Львів ( і це вже добра традиція) викликають роздуми про життя Вічного міста у просторі Всесвіту…..Доречною є також остання строфа, чи у цьому символічному просторі залишаться імена тих людей, які жили та кохали це Вічне місто сьогодні….