Україну морили голодом Кара люта усім нескореним, Хто побачив оскал звірячий Залишилися світла плямами. І здавалося – втрата пам’яті Нам судилася повіки віків, Пробудилася пам’ять свічкою. Не забудемо злого підступу. Хоч і боляче, хоч гірка сльоза Розітне серця, розірве слова, Повернемо все, віднайдемо все. Не дозволимо повторити знов.
Daily Archives: 25.11.2018
5 posts
Мій Львів замріяний сьогодні, Все згадує ті часу зливи, Що пролетіли над чолом. Століття утопились в Полтві, Сльозами утекла під землю Вона сама. А все ж веселий вулиць гомін Розвіє сірі хмари – спомин І знову рік помчить удаль. Як шанс почати ще сторінку, Легенди для часів прийдешніх Ще розповісти […]
Тихо голосить осінь Сірі очі пролили смуток Не стримали сліз. Скільки вже їх Марних і хмарних, Холодних. Бо безнадійних, Бо скільки ще буде. Облуда одна Кружляє за вітром Як той непотрібний Листочок сухий, Ще вчора живий, а тепер… Мовчки голосить осінь Тільки похмуре небо Плаче іще.
А мамин голос- найсолодший з усіх! Слухав би , слухав… * * * Юність безсонна- надто коротка вона. і – незабутня. * * * Зіркою,доню, ти стала ,хоч так жити хотілось…Плачу… * * * А ким ми були у минулому житті? Ніяких слідів… * * * Впали краплини дощу на […]
С О Н Який вже рік на пенсії Лисиця. А все Курник їй сниться, сниться. Ц І Н И Т Е Л І Коли в журі Ворона і Горобець, Хіба за соло -Солов,ю!- скажуть :”Молодець!” А П Е Т И Т Свиня до чужого допалася Корита: “То й що? Про […]