Для голосування необхідно авторизуватись

Перо

Чому так гірко плакала душа? Чому серце готове розірватися?
Ні не розірвалося. І цього разу. А де ж сльози? Тільки дощ за вікном. Такий холодний. А на щоках так гаряче.
Дощ далеко вже. Пішов кудись. Втік з очей. Не захотів бути поруч. А сліз немає. І холодно.
Кава не гріє. Чи вже встигла вистигнути? Коли? Не помітила.
Коли ж припиняться солоні потоки, яким уже немає місця назовні? Де ж їм втриматися всередині? Там свій простір, та у нього не сховатися.
У шибку стукає птах, вже досить довго, якщо встигла почути. Чому ж не втікає? Чого шукає?
Відчиняю вікно і вітер вривається у кімнату.
Голуб. Тепер роздивилась. Тістечко до кави не торкнуте. Хто приніс його? Навіщо? Віддаю йому. Та гість не поспішає спробувати, походжає підвіконням.
Усміхаюся голубові. Простягаю руку. Птах сполохано відлітає.
Втік. І він утік.
Та на підвіконні залишилось перо. Дарунок.
І сльози зникають.

2

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Маріанна Задорожна

224
Коментарі: 27Публікації: 101Реєстрація: 22-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 27.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 02.06.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

2 коментарі “Перо”