Для голосування необхідно авторизуватись

Скло

Дивуюсь власним відчуттям:
дивлюсь на тебе – і не бачу.
Заплющу очі – ледь не плачу –
розплющую – однак нема.
Я точно знаю, що ти поруч.
Так пахне твій одеколон…
Так пахне мій в тобі полон!
Не сплутаю ні з чим! Ніколи!
І чую дихання твоє.
Як серце гучно в тиші б’ється
і стукіт той, мов пісня, ллється,
собою наливає все…
І чари голосу твого,
нестримного, легкого сміху…
Я грішна в тому, чуєш, грішна,
що запалила цей вогонь
і мало в ньому не згоріла,
палала вже, як смолоскип.
Як раптом відчайдушний крик
душі, що врятувать просила…
Я знаю певне, що ти тут.
Я шкірою те відчуваю.
Та бачить – сил уже не маю:
крізь тебе, як крізь скло, дивлюсь….

6

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Маргарита Карабут

70
Коментарі: 0Публікації: 20Реєстрація: 16-07-2018

Бронзове перо

Достижение получено 05.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Скло”