Ти висипав мені у душу сніг…
Увесь свій сніг… і навіть, не помітив,
Що сни не йдуть до тебе уві сні
І пада сніг посеред твого літа.
Ти виліпив фортецю з кучугур
І я у ній (щаслива…?)заховалась,
І десь посеред льодових фігур
Я захолола й вже не воскресала.
Поплакати б… та тільки скалки сліз
Дзвіночком кришталевим голосили,
допоки тихо падали у сніг!
А там – мовчати…знову, що є сили.
Думок на тему “СНІГ”
Прекрасна поезія, глибока та філософська….Чи Ви маєте родиннне відношення до українського поета і філософа Володимира Карабута, який вже давно в Царстві Небесному…Вибачте, вирішив також згадати про нього….Прізвище Карабут не є дуже поширеним і тому вирішив Вас запитати…..