В майстерні – тиша. Вікна всі закриті.
Надворі під дощем зітхає айстра.
Такій, на диво мужній, Маргариті
Свого вдалося врятувати майстра…
Містичний бал лунає відголоссям.
Вона мовчить і світло не вмикає.
Змарніле, наче сніг, його волосся
Рука жіноча лагідно торкає:
«Засни й на сни уваги не звертай.
А я тепер тебе залишить мушу.
Для нас віднині був би вічним рай,
Та я на тебе виміняла душу».
Автор публікації
ГЕ-ГЕ-ГЕНІЇ СЕРЕД НАС
...Які ж у нього були рими!
Як не наслідувать його?
Він римував їх із дверима,
А кров з любов'ю. Огого!
Олександр Букатюк
Достижение получено 11.11.2018
Титул: Вибір видавця (Липень 2018)
8 коментарів “Маргарита”
хорошо получается
Дуже гарний задум!)
Дякую 🙂
Молодець!
Дякую! 🙂
Чудесна лірика! Ніжна, співуча
Дякую, Алло Миколаївно! 🙂
Нічого особливого в даному вірші небачу, він не змінив моє світобачення і навіть не вирізняється особливими порівняннями, метафорами чи авторськими неологізмами… Найзвичайнісінький вірш про людські стосунки. Хм… Можливо тема віршу є новою? Та ні, про почуття Маргарити до майстра є немало віршів російських поетів, тож чим заслужив на увагу даний поетичний твір я поняття немаю. І ні, це не я такий поганий, як дехто подумав, коли прочитав написане мною вище. Я поважаю працю кожного автора і обожнюю поезію про кохання та людські стосунки.