В шумному місті на людній вулиці
Сірого ранку зустріла тебе.
Ми розминулися. Мела метелиця
Тобі в обличчя. Ось так тепер…
Я усміхнулася. Торкнулась поглядом
Твого волосся, плеча і рук.
В шумному місті, в людському холоді
Почула серця шалений стук.
Хіба буває так, що рідних дві душі
Пройшли так близько і не признались?
А час стирав усе. А час губив усе.
Бо те що сплетене, вже розпліталось.