Жити сьогоднішнім днем… Чому би й ні? Сьогодні один мій знайомий сказав, що саме так хоче провести своє життя. Навіщо переживати за майбутнє, яке може й не настати? А насолоджуватися кожною хвилиною життя, кайфувати та пробувати щось нове – ось це зовсім інша справа. Частково я з ним погоджуюся, адже часто люди справді так глибоко занурюються у свої плани, що не помічають чудові миті сьогодення. Дивлячись на юрбу трудоголіків, які безперервно кудись спішать та ведуть довжелезні, надзвичайно важливі, на їхню думку, розмови, мимовільно закрадається думка: а раптом я буду така сама. Я не хочу такого майбутнього, яке позбавлене щастя та простих буденних радощів. Я просто мрію займатися справою, яка мені подобається і яка, надіюсь, принесе користь людству.
Проте, я також людина, яка все продумує наперед. Я знаю ким хочу бути, я маю ідеальний образ себе через десять років, я навіть знаю скільки років буду жити – коротше кажучи, у мене все життя розплановане. На жаль чи на щастя, не все йде так гладко, як я мрію. Мабуть і в цьому полягає головна суть життя – намагатися щось робити і через невдачі формувати власний досвід.
Якого принципу я дотримуюся? Я живу сьогоденням, думаючи про майбутнє. В основному я покладаюся на час, адже лише він створює наше життя.
Що для мене щастя? Якщо чесно, я не знаю. Можливо, щастя – це дивний та надзвичайно абстрактний стан, під час якого приходить розуміння того, що життя пройшло не марно, а можливо це слово, що є просто синонімом життя. Щастя складається з усього, що оточує нас. Люди, тварини, рослини, природа, архітектура та інше прекрасне, що ми, на жаль, не помічаємо – усе це частиночки щастя.
Ось, наприклад, зараз я пишу ці слова, лежачи на холодній підлозі. Усі руки в мене, чесно кажучи, задубіли, але я щаслива. Чому? Не знаю… Щастя не можливо пояснити словами, його можна лише відчути.
Чи щаслива я людина в загальному? Мабуть-що, ні. Хоча я хочу нею бути, чесно, але суспільство не завжди дає таку можливість. Навіть таке абстрактне поняття, як щастя, впирається у певні обмеження, такі як час, робота, сім’я. А може це не так, можливо я просто не навчилася ще жити по-справжньому? Надіюся, що через якийсь час я змінюся і назву себе щасливою людиною, адже щастя є всюди і ми бачимо його там, де хочемо бачити.
7 коментарів “Думки вголос”
Ми дуже рідко зупиняємось, щоб замислитись над такими речами. Хоча вони дуже важливі для того, щоб розуміти, хто ми є, і куди ідемо в цьому житті.
Дуже чесно написано, саме те, що турбує кожного з нас, мабуть!
Чудово написано🤩
Так приємно, що є люди, які пишуть так щиро, із душею! Так продовжувати!!!
Зворушливо до глибин душі… Неперевершені думки вголос Христини Гевчук. Відчувається у кожнім слові глибокий зміст, щирість і талановитість юної авторки. Це нова грань в літературному жанрі, свіжа хвиля у вирі філософських міркувань, за якою – велике майбутнє.
Дуже щирі роздуми про людське щастя. Мене вразили думки автора, немов на сповіді в Храмі. Не кожна людина здатна так сказати, щоб інші люди це відчули наскільки це щиро. Вічна тема для кожної людини і людства взагалі. Але треба про це говорити, адже в цьому є сенс людського життя. Раптом я подумав, а що думали про щастя такі велетні мистецтва та літератури як Рафаель Санті – італійський художник 16 століття – Автор “Сікстинської Мадонни” та інших мистецьких шедеврів світового рівню або наш Тарас Шевченко у 19 столітті. Але для них щастя було у просторі творчості, мені так здається…..
Браво! Раді, що в нашому міжнародному університеті “Україна” вчаться на факультеті “Журналістика” такі обдаровані студенти! Успіху тобі на творчій ниві!