Сльози — це розкіш (ні). Ти знаєш, скільки людей
Щоденно у світі вмирають від спраги?
А ти просто виплакуєш воду подалі з очей,
Ніби змиє вона всі відбитки твоєї тривоги.
Ти ще й смієш казати, що плачеш не ти, а душа?!
А забула, що, може, сьогодні
Хтось рукою знов схопить ножа,
Нагодує кишені голодні?
В інших справжні проблеми, а в тебе лишень
Розчинилась довіра, мов сіль.
Все гаразд, світ стрілець, ти — мішень,
Але…
Визнай нарешті свій біль.
Фото автора Artem Podrez з Pexels
Автор публікації
Учасниця багатьох поетичних конкурсів та проєктів, серед яких Молодіжний конкурс «Поетична весна»-2023 (3 місце), «Дива трапляються, коли в них віриш» 2022 (2 місце) та VIIІ Конкурс поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» (спецприз «Надія конкурсу»). Мова творів українська і англійська. Читала один зі своїх англомовних віршів на IMAGINE with ENGin LIVE.
2 коментарі “Не розкіш”
Поетично, щиро, барвисто. Є глибина психології. Є глибина філософських роздумів. Є певна дискусійність діалогу автора з певною людиною. Оригінальний експеримент в кращих традиціях світових поезій. Адже Поезія це Місія Діалогів… Це давня шекспірівська традиція, яка дожила і до нашого часу…Вражений
Слова струменять скрипковою мелодією серця, а поетична палітра повниться переливами метафоричності, глибинним філософським підтекстом думки, що причаїлася поміж строф…