Для голосування необхідно авторизуватись

Дитячі кеди

Він стояв і дивився собі під ноги, біля яких лежали кеди, з маленької дитячої ноги. Інстинктивно, по звичці, підняв взуття свого дворічного сина, з них стікало щось червоне, в’язке, краплі стікали з його рук і потрапляли у ціле червоне озеро, котре розкинулось на весь простір – від вхідних дверей і до ліфту. Його кохана дружина, мов острів серед океану, лежала в червоній безодні. Поряд з нею був ще один кривавий острівець. Крізь червону мокроту острівця проявлялися сині, ще сухі проміжки, цього светра вони йому купили на день народження, лише кілька тижнів тому. Він поглянув на стіни, на краплини крові на них. Навіть дверна ручка в квартиру, в їхній дім, святилище сім’ї, була в крові. Напевно, вона намагалася відчинити двері, так, вона намагалася врятуватися за дверима свого житла. Так, вона відчайдушно намагалася втекти…

Невже це останнє, що я запам’ятаю? Хіба справедливо, що останньою розмовою стала суперечка? Навіщо вона таке казала? Чому син так голосно кричав? Хіба я винен, що у фантазіях жити краще? Вона ж цього не розуміла… Не розуміла, що я не можу жити як решта. Мені просто необхідні стимулятори радості, необхідна радість, котра гріє вени, котра приносить щастя з середини. Хіба було важко змиритися з цією маленькою необхідністю? Чому вони мене не розуміли? Навіщо вона подарувала мені цей ніж? Вона сама винна, сама мене спровокувала! А тепер лежить у власній крові, хіба так краще? І малюк так далеко від неї, йому напевно самотньо.

Він кинув закривавлені кеди свого сина на закривавлену підлогу, потім ногою підсунув дитя до матері і, переступивши тіла, пройшов у квартиру, за новою порцією наркотичного спасіння.

2

Автор публікації

Офлайн 11 місяців

Morik Ivan

47
Коментарі: 1Публікації: 30Реєстрація: 08-04-2020

Бронзове перо

Достижение получено 25.04.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Дитячі кеди”