І прошу, і молю, і благаю
Зачекай мене, люба Весно!
Як же я твої квіти кохаю,
Що бузком заглядають в вікно!
Я люблю солов’їні світанки,
Човник місяця у вишині,
І цілющу росу , ту, що зранку
На косу ти кидаєш мені!
Я вслухаюся в шелест берези,
Що нашіптує їй вітерець?
А у небі зникають Терези,
Що повішав на віки Творець.
Як же тиша дзвенить над водою,
І парує над теплим ставком!
Де зустрілись ми вперше з тобою
Коли був я іще малюком!
Коли в тебе тоді закохався
До нестями кохаю й тепер –
Той хлопчина, що ранком купався
У очах твоїх синіх озер…
2 коментарі “І прошу, і молю, і благаю…”
гарно
“І цілющу росу , ту, що зранку”. зайвий відступ після “росу”.