У нас з тобою тільки п”ять хвилин.
Рука в руці… Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі…
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося…
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса…)
На хвильку пригорнув і приголубив…
