Для голосування необхідно авторизуватись

З тобою холодно, то жарко

З тобою холодно, то жарко,
То носиш, ніби на руках,
І відганяєш в небі хмарки…
А то дивлюсь – поїхав дах.

Рівняєш все, що на дорозі,
І клявсь: Не буду вже любить!
Візьмеш і душу заморозиш…
Та раптом інший вже за мить.

І знову ніжний, милий, рідний,
Дістати зірку обіцяв.
Як пояснить: такий солідний,
Чому ж ти плакать знов почав?

Як розібратися з тобою,
Забуть, покинуть назавжди?
Чому це стала я рабою?
Від тебе віють холоди.

Сидиш, насупив знову брови,
Ну що скажи тепер не так?
Не дарувала я любові,
Не куштував її ти всмак?

Всміхнулись очі твої сірі,
Погода, бачу, вже друга.
Ось так любили, як уміли…
Оця історія стара.
Така оце любов бува…
—————————

4

Автор публікації

Офлайн 1 рік

nadjarka@ukr.net

201
Коментарі: 0Публікації: 63Реєстрація: 12-04-2020

Срібне перо

Достижение получено 30.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 23.05.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “З тобою холодно, то жарко”