Для голосування необхідно авторизуватись

МЕНІ ТАК ЖАЛЬ…

    МЕНІ ТАК ЖАЛЬ…

Ти кажеш мої вірші всі нікчемні?

Можливо, там рядки тобі є неприємні.

В моїх віршах – моя уся душа,

Можливо, непотрібна тобі вона.

Можливо, просто бачиш у віршах себе,

Як день за днем відштовхував мене.

Як ображав, принижував, брехав,

Робив одне, а зовсім інше ти казав.

Як посміхаючись мені, неначе,  в тебе я одна,

Чекав від іншої, на жаль, тоді дзвінка.

Як кожен день порівнював з”колишніми” мене,

Щоб була схожа я на них –

для тебе було головне.

А я в’язала ніжністю життя твоє,

Нитка за ниткою, розпускаючи своє.

Ти не цінив усе, що я робила,

Не бачив сліз, що у душі тихесенько душила.

А знаєш, я навчилася прощати,

На всі образи я вмію вже мовчати.

У драмі нашій шукати винних вже не треба,

Я щастя попрошу для тебе тихенько у неба.

Якщо я принесла усе погане у долю твою,

Тоді хай небо тобі подарує зовсім протилежність мою.

Хай буде в тебе у житті – усе як хочеш ти,

Ми стоїмо в руїнах, де кругом уже горять мости.

Лиш в порівнянні можна зрозуміти все,

Та тільки неможливо повернутись у менуле вже.

…Ти кажеш мої вірші всі нікчемні…

В моїх віршах  – моя уся душа,

Лиш просто непотрібна тобі вона.

Автор НАДІЯ ДОВЖАНСЬКА.

3

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Надія Довжанська

8
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 08-08-2020