Для голосування необхідно авторизуватись

Промінець надії

Лягаючи спати ,Єгорчик все мріяв про завтрішній день. Закриваючи очі, уявляв як дістане свою довгелезну вудку і піде на риболовлю. Звечора і черв’яків накопав, і приманку, як дід навчив, замісив. Ото риби навуделе, повнісіньке відро. А другани як заздрити будуть… Так і заснув з цими думками. Ніч пролетіла, наче мить, Єгор і виспатися, як слід, не вспів, а будильник уже теленькав на всю хату . “Ура! ” , зажевріло у душі і сон пропав, ніби й не було. Лишень хлопчик одягнувся і  вспів повісити собі на вуха картуза, як хтось постукав у вікно, “хто  це, з такого рання, ходе попід хатами?” . Та нікого за дверима не було, тільки дощ гупав по стрісі і залізній огорожі . “Боже, за що мені така кара” , подумав малий . Мама визирнула на вулицю і розчаровоно промовила,” сьогодні рибалка відпадає, цей дощ надовго. ” Чекає Єгорик біля вікна,” а раптом припиниться” —втішає сам себе.  Вдивляється прискіпливо у двір, йде чи перестав. А дощ ніби дратується з нього. Стихне і знов барабанить, тіки й чути його насмішки :”не-пі-деш, не-пі-деш, не-підеш…” Чорні хмари нависли сірими тяжкими каменюками над хатами. Так моторошно стало,що серце, ніби зляканий кінь, виривалося із грудей.
Аж тут прорвав малесеньку дірочку у сердитому небі  яскравий сонячний промінець і блиснув хлопцеві прямо в очі. Замружився, потер – потер очі обома руками, дивиться, а промінець став більшим і сильнішим, освітив вже майже пів кімнати. “Мамо, подивися яке диво! Маленький промінчик сонечка так жваво бореться із хмарами, так швидко розпихує їх в різні боки.” Мама  усміхнулась:”у кожної людини є свій промінець надії. А це, синку, твій.” Єгорик хотів задуматися, про що то говорила мама, але подумки він був вже біля дзвінкої, повної риби, річки.

3

Автор публікації

20
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 31-07-2020

Бронзове перо

Достижение получено 07.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій