Аромати вина і диму
підкрадаючись,
б‘ють у ніздрі.
Ти – одягнута в обладунки –
проти вгашених ассасинів.
Я тобі навіть трохи заздрю,
бо не маю такої сили
проти лялечок з марципану,
післясмаком – солодка слина.
Погляд скоса
проходить наскрізь,
і я ледь відчуваю лезо.
Заплановане садо-мазо
переповнене антитезами.
Протиріччя цинічних жартів
і невдалі нічні обійми,
вибачатися вже не варто,
б’єш словами, як ножовими.
Забирайся в пітьму і швидше,
там тебе роздивлюся краще:
в мене – інфра-
червоний погляд
на твій ультра-
протестний статус.
На твій супер-
стоїчний кодекс
я поклав би
…
свої долоні.
В тебе витримка
тамплієрів,
я не тямлю, як непритомний.
Ти тонула на переправах,
протидіяла перепонам,
закликала на барикадах
легіони до оборони.
Ти здобула усі можливі
артефакти і медальйони.
У твоїй перспективі зали,
павільйони і стадіони.
Бачиш,
я відкладаю зброю;
вислизай із залізних латів.
Між юродивих ерудитів,
між поснулих вночі солдатів,
обертайся навколо шиї,
безтурботно лягай на плечі.
Я охоче
тебе врятую
від душевної порожнечі.
Думок на тему “Асасини”
зоебись