Для голосування необхідно авторизуватись

Нам би розуму

А зима завітала тихо,
Календар прогорнула вітром.
Річку зранку покрила крига.
Нам би небо покрите миром!Нам би знову – братам і сестрам,
Не тягнути колючі дроти.
Нам би з вами колись довести,
Що війна – не шкільні пригоди.

Нам би з вами сьогодні знати,
Що десь там у сирому домі
Ще колише дитину мати,
Ще співає пісні знайомі.

Може, їм вже нема що їсти,
Може, страшно лягати спати,
Кожен день прогортає вісті,
Де обіцянки ллють із Ради.

А ось там по сусідству в хаті
Вже ніхто не живе півроку.
Вікна наче живцем порваті
Й дах діру береже глибоку.

А колись в тій хатині ранком,
Коли сонце ледь оживало,
Дід Остап одягав вишиванку
І заводив вже “Засвіт встали…”

Ні, не чути сьогодні співу!
Ні, не видно вже там нікого!
Навіть діти не трусять сливу,
Що росте поблизу дороги.

Ось, яке ми майбутнє пишем!
Ось що дітям тикнемо в руки!
Олівець так об аркуш кришим,
Що аж мозок їдять ці звуки.

Нам би розуму хоч би трохи,
Щоб війною не терти долі.
Не стрибати, неначе блохи,
Щоб посидіти на престолі.

Не ділити, що нероздільне,
Не ковтати, що не ковтнеться.
Щоб життя знов заграло вільне
Й поєднало два вражі серця.
03.12.18

2

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Natalka Portianyk

20
Коментарі: 1Публікації: 7Реєстрація: 23-10-2018