Моя мова – чарівна, родюча й бурхлива,
Мов той люд і земля, де вона народилась.
В ній – розкута спокуса літньої ночі,
Різнотрав’я полів і спів солов’я,
Дзюркотіння води, що втамовує спрагу,
Тихий шелест колосся, що родить життя.
В ній – рішучість стріли, невблаганність меча,
Малинові хоругви й не скорені душі.
У ній рясно буяють труди поколінь,
І любов, й материнство, і вірність, і дружба.
Боротьба і Життя в ній до пари зійшлись,
Утворивши собою міць непорушну.
Це – мова супротиву і перемог,
І вона ж – найласкавіша колискова.
В ній усе: молитви, каяття, обереги, надія,
Часом – відчай чи біль, а також – ніжне слово.
І для мене у ній – круговерть почуттів,
Щось надміру відверте – не вимовиш вголос.
Пам’ять всіх поколінь, тих, що мали піти,
Аби мир, сміх і щирість завернути додому.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 17-08-2020
