Для голосування необхідно авторизуватись

Я ніколи…

Я ніколи…

Я ніколи, чуєш, ніколи тебе не залишу. Вона трусилася і синові передавалася її тривога. Страх оселився всередині. Ось як все сталося.
Марина гуляла разом з сином на подвір’ї. Раптом задзвонив телефон і вона на хвильку відійшла поговорити. Лише на хвильку, так їй тоді здалося. Закінчивши розмову, в піднесеному настрої почала наближатися до гірки. Тільки сина там не знайшла. Його не було і біля каруселі, і в пісочниці. Серце у Марини похололо. Що ж робити? Враз душа опинилася в п’ятках. «Максиме, ти де? Де ти?»-кричала! Схоже було на крик побитої собаки. Жінка бігала, кругом заглядала та все безрезультатно. На мить, вона, ніби, померла. Землю вибито з під ніг і життя немає. Серце зупинилося.
Раптом в цей стоп-кадр влетів дитячий голос. Мамо, ходи я тобі покажу їжачка. Він там живе- в кущах. Хіба можна його тут побачити? Малий настільки захопився стеженням за цим красенем, що й не відгукувався.
Максе, сонечко моє, йди сюди. Люблю тебе. Вона так міцно його обійняла і почала дихати. Марина отримала ковток повітря, якого так бракувало. Що ти казав? Хто там живе? Їжачок, мамо, йдемо швидше, поки він не втік.
І вони пішли. Максим впевнено вів маму за руку, а Марина в цей момент дякувала Богу і подумки повторювала: «Я ніколи…»

1

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Наталія Баліцька

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 10-09-2020