Із чим, незрівнянна, тебе порівняти?!
Давно одне ціле зі мною стала.
Це ти навчила мене літати,
Хоч болю по вінця бува насипала…
Мене піднімала на верх блаженства,
А потім стелила тернисті стежки.
Це я з тобою у вир шаленства
Занурююсь знову. І чуєш це ти!
Це ти до півночі сидиш зі мною,
Складаючи в купу реальність і мрії.
Протести в мені теж проходять з тобою,
І ти моя віра і світлі надії.
Не мислю без тебе себе давно я…
З дитинства крокуємо ми у житті.
Моя непроста і прекрасна доля,
Це ти у мені, чи вже я у тобі?!..
Поезії
