Ніч обіймає, мовчить, колиха,

Ми удвох залишились під небом.

Слід кохання так ніжно ляга на уста,

Більш нічого з тобою й не треба.

Я…поряд ти…ніч мовчить…

Покривалом із зір накриває.

Сліпить світлом яскравим,

місяць нам гомонить…

ніч тоненькою свічкою згорає.

До долоні долоня, на губах солодить

Поцілунок, як медом, як соком.

Те, що ніч весняна трохи ще холодить,

Геть не чутно, кохання б’є током.

Серце стукає в такт,

Із твоїм виграва.

Б’є , як в бубон, десь глибоко, звучно.

Горизонт накрива, як пожежа, заграва…

Перші півні далеко, ледь чутно.

Ніч ховає зірки, загасають вогні,

Ранок змінить замріяну пані.

Залишає сліди на тобі, на мені…

І світанок несе нас в коханні.

Автор публікації

Офлайн 5 років

Леся Капля

135

Коментарі: 11Публікації: 47Реєстрація: 19-07-2019

Вибір видавця (Листопад 2019)

Достижение получено 17.12.2019

Титул: Вибір видавця (Листопад 2019)

За публікацію
“Для себе я живу”

Небайдужий читач

Достижение получено 20.10.2019

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій