Мчить у всесвіт великий час.
Сиплють зорі шляхи – дороги.
Хтось прийде сюди після нас,
Радість далі нестиме й тривоги.
Нескінченна років круговерть,
Буде сонце так само світити,
Поруч ходять життя і смерть,
За весною теж буде літо.
Осінь золотом вдягне сад,
Зими вкутають все снігами.
В історичнім безмежжі свічад,
Наші предки зустрінуться з нами…
Час летить в круговерті днів,
Мчить шалено кудись планета!
Із мільйонів гарячих слів,
Вічність пише життя сонети.
