Твої слова, твої обійми…
Усе, що сталось, – випадковість.
І я продовжити не смію
Уже почату нами повість.
Невже все буде так, як буде –
Від мрій залишаться уламки?
Невже мене охрестять люди
Холодним іменем “коханка”?
Мене це мучить, дуже мучить.
Моє життя втрачає барви.
І золота твоя обручка
Доводить всім, що ми не пара.
Тебе із нею розлучити
Собі і в думці не дозволю.
Але й без тебе не прожити.
Мій світ без тебе – всесвіт болю.
Твої слова, твої обійми…
Усе, що сталось, – випадковість…
І я продовжити не смію
Уже почату нами повість…

Думок на тему “. Невже”
Я зовсім випадково побачив Вашу поезію, яка мене щиро вразила бентежним простором кохання, де не завжди царює Гармонія, а є трагічний світ страждань, коли рвуться “кармічні нитки”, які об’єднують закоханих людей. І це викликає страшений біль. І лише поезія може врятувати людину у цьому емоційному стані…Щирість та майстерність поетичних образів викликає спогади про традиції таких великих поетів як Олександр Блок, Сергій Єсенін, Леся Українка, Б-І. Антонич. Вітаю