І знову та мить: наодинці з тобою,
Легенько торкаюсь до гладді рукою…
Лиш крок… І я повністю в тебе пірнаю…
Твій дотик солоний на губах відчуваю..
Охоплює враз дивовижне бажання,
І знов відчуваю твоє хвилювання…
І твою безмежність, твій норов й характер…
Як можна тебе не любити? Кохати…
Кохати безтями, кохати так вільно…
Потяг до тебе. Я, мабуть, божевільна…
Сяду на теплий пісок біля тебе…
З тобою так легко й нічого не треба…
І твоя блакить, і твій шум мене манить…
Хвиля ласкаво лоскочить і гладить…
Небо пірнає у воду прозору…
Мій сон… Моя пристрасть… Моє море…
2 коментарі “Мій сон… Моя пристрасть… Моє море…”
Дуже гарний вірш!
Поезія вразила коханням до моря, немов це кохання до людини, де є така шалена пристрасть. Я також пробую писати вірші про море. Творчих натхнень.