Намисто червоне калині
Вітер-пустун розірвав,
Посипались ягоди стиглі,
Згубилися десь поміж трав.
Птахів же вона попросила,
Зібрати щоб допомогли.
Носили в дзьобах легкокрилі
Оті намистинки малі.
На срібну тонку павутину,
Що бабине літо дало,
Швидесенько їх начепили
І сяє намистечко знов.
А вдячна калинонька-мати
Всміхалась пернатим згори.
То ж буде їм чим смакувати,
Коли вкриють землю сніги.
2016 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
