Неначе хтось насіяв добрі чари,
Натішився роботою і зник:
Дуби гіллям вичісували хмари,
І потічка виблискував язик.
Упертий час тягнувся на аркані,
Кавалок сонця в тихім небі тлів,
І не лякали думки спотикання
Та брак доречних в цьому місці слів.
3 коментарі “Неначе хтось насіяв добрі чари…”
Кожен раз дивуюсь майстерності влодіння словом, розкішній літераурній живій мові, влучним, оригінальним образам і порівнянням – це досконало довершена картина, яскава, барвиста і жива. Оплески!
Гарно!
Дякую всім