Колючими жовтими стернями
Осінь пробігла в полях,
Знаходила там іще зернятка
Й згодовувала їх птахам.
І лісом вона прогулялася,
Золотом вкрила листки,
Сухими пожухлими травами
Встеляла вузенькі стежки.
В садок яблуневий заглянула,
Збирала врожай стиглих груш.
А вони в роті аж танули,
Смаку цього нам не забуть.
Напилась води із криниченьки,
В долину спустившись згори
І біля маленької річечки
Була, де шумлять явори.
Літала до гойдалки срібної,
Що бабиним літом зовуть,
Гойдаючись заснула трішечки,
Вона ж притомилась, мабуть.
2020 р.

