Настане час – постукає зима
І припорошить твої коси снігом,
Літа всі доведеться пригадать
Та смутком тихим жалкувать за ними.
Себе дитиною лиш бачити вві сні
І юність гомінку не повернути,
Коли батьки були іще живі
Та їхнє мудре слово можна чути.
Що встиг, чого досяг, а чого ні,
Тепер ти підсумовуєш прожите.
Продовжать добрі справи хай твої
Надалі у житті онуки й діти.
2017 р.


Думок на тему “Підсумовуєш прожите”
Гарний та чуйний твір.