Уже відлетіли замріяні весни,
Немов легкокриі птахи
І літо квітуче вітри теж понесли
Далеко-далеко кудись.
А вітер життєвої осені віє,
Прийде незабаром сама.
Але відчуваєш -душа молодіє,
Іще далеченько зима.
Колись вона прийде. звичайно й до мене
І зморшками вкриє чоло.
Та холодом серця нехай не торкнеться,
Там затишно й тепло було.
2021 р.

