Прокинувся світанок від пісеньки дзвінкої,
Поглянув – на калині маленький соловей
Витьохкує-виводить веселої такої,
Заслухвся – не вгледів, як ранок вже іде.
Пташина ж все співає, та так вже задушевно,
Розчулився і ранок, пустив сльозу-росу,
В долоні заплескали у лісі всі дерева,
Погожий день вподобав теж пісеньку-красу.
А коли вечір синій ступив на стежку тихо,
То знову чути трелі: тьох-тьох-фіть-тьох-ха-ха.
Здається, що і плаче й зайдеться щирим сміхом,
Аж поки нічка прийде.Тоді усе стиха.
2020 р.

