Туга ридає Стікає між пальцями В землю калюжами Туга кричить Мовчки мелодія В ірій клубочеться Злими туманами Холод мовчить Звіються весни Рясними потоками Спогадом іскрами Тлітимуть туги Пройдена мить
Daily Archives: 29.05.2020
15 posts
Ковром пушистым, самотканным, Укрыла осень всё вокруг. Земля вдыхает запах пряный, Который лечит от недуг. То вдруг взгрустнётся поневоле, Не спит пока что крепким сном. В тревоге мысли, в непокое: Зима укроет серебром. Ко сну слипаются ресницы, Но как прогнать осенний сон? Не слышно пенья, где же птицы? В тумане […]
Никогда не обманывай, что ты не умеешь врать, Только память и вера, заставляют дышать и ждать, Ведь кривляясь за зеркалом, не увидишь гримас, Проза жизни не скучная, просто ты не алмаз. * * * Покидая гнездо, ты не знаешь, как там внизу, С ветром лучше гореть, если ты не в […]
. . І СПОГЛЯДАЄ ЧЕРВЕНЬ ДИВОГРАЄМ ЧАРІВНИМ… . .Ось і заквітували – розцвіли мої ніжні темно-рожеві півонії, які приготувалися до чарівної миті, аби стрічати літо – літечко краснеє з відкритими обіймами. А за ними в ряд починає розкривати свої тендітні бутони і біла півонія з рожевим […]
Всего по сто рублей – не пропустите, Кричал директор цирка в мегафон. Бросайте все дела и приходите, Вас ждет поистине мега сезон. И первым номером шоу- программы Наш клоун – Бом – любитель детворы, Покажет пантомиму эпиграммы И сценку- шутку совесть вне игры. Вторым, но не последним на арене, Гном […]
Мой Ангел, твои крылья сложены.. И взгляд потухший, словно неживой… Мне кажется твоя душа простужена, Дрожит словно бездомный пес зимой. Твоя душа истерзана, растоптана – От той войны, что ты ведешь с собой… Мой Ангел, она так еще неопытна От боли каждый раз идешь в запой. Себя поверь терять так […]
Прокинувся світанок від пісеньки дзвінкої, Поглянув – на калині маленький соловей Витьохкує-виводить веселої такої, Заслухвся – не вгледів, як ранок вже іде. Пташина ж все співає, та так вже задушевно, Розчулився і ранок, пустив сльозу-росу, В долоні заплескали у лісі всі дерева, Погожий день вподобав теж пісеньку-красу. А коли вечір […]
Сьогодні вдосвіта я встала. І ще до того, як зійшла зоря, З роси вже оксамиту назбирала І слухала , що шепотить земля. Мені вона свій дар передавала І силу, щоб незгоди відвести. Я все у кошик чемно поскладала І маю ще чар-зілля донести. Зберу зі схилів гір […]
Ти вчив мене колись літати, Та я боялась висоти. До самих хмар могли б дістати, Слабенькі крила все ж були. Невдалі спроби були перші, На землю падала не раз. Дивилась в небо я, упавши, Від тебе не було образ. Та ти чекав із нетерпінням, Була наука ця важка. Душа боліла […]
Той вітер-бешкетник ховався у гі́ллі, В смарагдових кронах дерев. Він, ніби маестро, який на дозвіллі З’єднав шерех листя в шедевр. Ось чути спокійну мелодію вальсу, Ще мить – наче твіст залунав… Прислухайся! Чуєш? Це ж лірика Брамса! Ритм джазу вінчає фінал.
Течёт по камушкам речушка, А мне уже немало лет. Я слышу голос вновь кукушки. Ну что подаришь мне в ответ? Как долго плыть мне по теченью, Реки с названьем просто ЖИЗНЬ? Не предавай меня мученью, Но вот с ответом не спеши. Так часто врёшь, кому попало, Не раз попалась ты […]
На Русі – за всі довгі віки її буття було всього два Нестори: Нестор Літописець і Нестор Махно. І все. Інші не рахуються. Інші так – або пародія або ніщо. Довгий час на Русі (особливо в XIV столітті в Чорній Русі) матері не наважувались називати синів Несторами – невідомо чому […]
Прокидаюсь вранці – бачу очі мами І її усмішку милу й чарівну. Ніби сонце сяє в нас над головами. Як це їй вдається досі не збагну. Я тобі, матусю, пісню заспіваю. До плеча торкнуся й голову схилю. Тихими словами просто нагадаю Як безмежно й щиро я тебе люблю. […]