Долонями любові
Матерям-заробітчанкам
Торкаюся долонями любові,
Мережачи зі спогадів стежки,
Шукаю у кожнісінькому слові
Утрачені і вицвілі стібки.
І потайки слізьми усе латаю,
Несказане молитвами мощу,
Зітхаючи, розгублено гортаю,
Ховаючись між пасмами дощу.
Кричу і розриваюся чаїно,
Нечутно затамовуючи сни,
Полову безпорадно просіваю
Й очікую рятунку від весни.
І все у тій життєвій каламуті
Збираю я душевним вишиттям
І істини, на щастя, незабуті
Так часто заплітаю каяттям.
На цьому нерозквітлому ще полі
Будую материнський диво-храм
Й любов’ю обіймаю ніжно долі,
І кланяюсь із вдячністю синам.
Торкаюся долонями любові
Усіх своїх несказаних ще слів
І в кожному хай навіть напівслові
Молюся я щомиті за синів.
1.07.2018
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
