Повсідались купочкою вірші,
Крізь слова замріявши струну…
Знов весна і мить «коби не гірше»,
І надія знову на весну.
Повсідались вірші загадково,
Нотний стан заповнивши в єстві,
Боячись утратить бодай слово
І без слів чекаючи нові.
Повсідались вірші, наче діти,
Мов на справжність давши мені тест –
Благо, що не маю червоніти
Й не тяжкий римований цей хрест!
21.03.2012 р.
Думок на тему “Повсідались вірші, наче діти”
гарно