Всміхаються розгублено жоржини –
Які ж ото, цікаво, їхні сни?
Поглянь і зупинися на хвилину –
Таке буває тільки восени.
У вальсі листопадових печалей
Хтось мріє про народження весни.
Ви просто таїни не помічали –
Таке буває тільки восени.
Бо відгомоном бабиного літа
В душі щось незбагненне заяснить,
І, зболена, вона почне радіти –
Таке буває тільки восени.
Далеко відлетіла журавлина,
Чи хтось лишився винним без вини,
Розрадить жовтоосені хвилина –
Таке буває тільки восени.
Багрянець засвітився над кущами
І ранок привітався росяний.
Зізнаюсь, заколисана дощами, –
Отак буває тільки восени!
